Хороший життєвий урок Вчора було a particular afternoon. Я пішов у вітальня щоб
грати в мою гитару. Після граючи в декілька хвилин Дієго (9), мій син, прийшов
біля мене у почав трошки тихо співати. Зігріло мою душу слухати як він намагався
співати. незважаючи на те що він постарався хороше співати, він був трохи "out
of tune" . Це нормально, тому ми проводили час разом практикувати ту саму пісню
знову і знову. Після того я був дуже радим тому що було вперше що він спробував
себе співати. Я сказав йому -молодець, одного дня ти будеш вміти класно
співати-. Для цього, його сестра Лусія (5), весь цей час, слухала, що співав її
брат, і коли Дієго пішов з моєї сторони, вона підійшла і попросила заспівати
разом зі мною. Але, коли вона почала співати, її "voice tune" був ідеальним.
потім не усвідомлюючи цього, я схвилювався і почав грати їй більше пісень, щоб
перевірити свої здібності. Чим більше вона співала тим більше я сказав ій
компліменти і так далі. після того, пізніше, перед тим лягти спати я бачив Дієго
дуже сумний. Я запитав його - що трапилося- і Він сказав мені, що він ніколи не
більше хоче співати. весь цей час він тихо і таємно слухав як його сестра
співала і він не міг уникнути порівнятися з нею. Я був шокованим, бо не знав, що
сказати. Я так само (equally) люблю своїх двох дітей і я завжди намагаюся
позитивно reinforce their self-confidence, але цього разу я не міг втекти з цієї
проблеми. тоді я пояснив, що не всі у світі мають однакові здібності а
деякі/одні більше, ніж інші, мають докласти більше зусиль для досягнення певних
цілей і я продовжив розмову навколо цієї ідеї. я не впевнений чи він був
satisfied з розмовою і можливо він поки що не хоче співати. я сподіваюся що у
майбутному він змінить свою думку. Але я думаю, сьогодні, це було хороший
життєвий урок.